Закон України «Про запобігання корупції» у розділі VІІІ «Захист викривачів» визначає вимоги щодо віднесення особи до викривача корупції, гарантії захисту викривачів, забезпечення умов для здійснення повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень чи інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».
При цьому законодавство України розрізняє заявників та викривачів. Різниця між ними полягає в тому, що будь-яка людина може повідомити про корупцію, якщо переконана, що її інформація є достовірною. Але не завжди той, хто повідомив про корупцію, є викривачем.
Викривач – це особа, яка надає достовірну інформацію про корупційне правопорушення, якщо ця інформація стала їй відома під час її трудової, професійної, господарської, громадської діяльності.
Відмінності між викривачем та заявником полягають у тому, що:
1. Закон України «Про запобігання корупції» має вимоги до джерела, з якого викривачу стала відома інформація про корупцію.Джерелом інформації може бути:
трудова і професійна діяльність – тобто, коли про корупційні правопорушення дізнаються під час роботи,
господарська діяльність,
громадська діяльність,
наукова діяльність,
проходженням служби чи навчання,
участь у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
2. Викривач володіє фактичними даними про обставини правопорушення: місце вчинення правопорушення, час його вчинення, особу, яка вчинила корупцію. Ця інформація може бути перевірена і підтверджує можливе вчинення корупції. Також можна надавати документи, які підтверджують вчинення злочину.
3. Викривач повідомляє про корупцію, використовуючи передбачені законом способи. Про ці способи йдеться у Законі України “Про запобігання корупції” (https://bit.ly/corrprevention).
Отже, повідомити інформацію про корупційні порушення можна такими каналами:
внутрішніми – керівнику або уповноваженому підрозділу чи особі органу або юридичної особи, де викривач працює;
регулярними – спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, органам досудового розслідування, органам, відповідальним за здійснення контролю за дотриманням законів у відповідних сферах, іншим державним органам, установам, організаціям;
зовнішніми – через засоби масової інформації, журналістів, громадські об’єднання, професійні спілки тощо.
Проте якщо особа повідомляє інформацію, яка явно містить ознаки корупції, у листі чи під час особистого прийому, то таку інформацію також розглядають як повідомлення викривача, якщо усі вказані вище умови дотримані.
Таким чином, якщо особа, що повідомила про корупційне порушення, дотрималася трьох умов, вона вважається викривачем. Якщо ж хоча б один з пунктів не врахований під час повідомлення про корупцію – особа є заявником.
Більше інформації Ви знайдете на офіційному веб сайті Національного агентства з питань запобігання корупції за посиланням: https://nazk.gov.ua/uk/departament-organizatsiyi-roboty-iz-zapobigannya-ta-vyyavlennya-koruptsiyi__trashed/metodychni-rekomendatsiyi/
З роз’яснення Національного агентства з питань запобігання корупції з даного питання можна ознайомитися за посиланням: https://wiki.nazk.gov.ua/category/vykryvachi-koruptsiyi/
5 жовтня 2021 р., 09:15:15,від "Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП" <<a href="mailto:lviv_sdpi@ukr.net">lviv_sdpi@ukr.net>:
Якою має бути антикорупційна програма?
Антикорупційна програма — це стратегічний документ, від якого залежить ефективність запобігання корупції в органі влади. Програма має бути гнучкою до змін, оскільки корупційні виклики також змінюються.
Актуалізація антикорупційних програм передбачена нормами міжнародних стандартів ризик-менеджменту та організації антикорупційної діяльності.
Законодавство визначає три процедури роботи з антикорупційними програмами: моніторинг, оцінка виконання та періодичний перегляд програми.
Для того, щоб уповноважені могли якісно застосовувати згадані процедури, потрібно звернути увагу на такі їх особливості:
- Моніторинг виконання антикорупційної програми будується таким чином, щоби на регулярній основі відслідковувати прогрес та факт виконання кожного конкретного заходу програми. Регулярність моніторингу встановлюється в самій програмі (наприклад, щокварталу або щопівріччя).
- Оцінку виконання антикорупційної програми варто проводити на останньому етапі дії поточної антикорупційної програми, щоби визначити її результативність. Також оцінка допоможе зібрати корисну інформацію для розробки наступної програми.
- Перегляд антикорупційної програми застосовується, якщо за результатами моніторингу виконання програми виявлена потреба у її коригуванні. Наприклад, зміни можуть стосуватися конкретних заходів, показників чи термінів виконання.
Антикорупційна програма переглядається за таких умов:
- якщо буде визначено, що заходи усунення групи корупційних ризиків є недостатньо ефективними;
- у зв’язку із внесенням змін до законодавства, що впливають на діяльність органу влади;
- за умов визначення нових корупційних ризиків або суттєвим змінам у пріоритетності корупційних ризиків у діяльності органу влади.
Антикорупційною програмою Державної податкової служби України визначено повноваження та обов’язки керівників структурних підрозділів ДПС та її територіальних підрозділів, порядок інформування при виникненні надзвичайних подій, основні завдання та функції уповноважених підрозділів з питань запобігання та виявлення корупції тощо. Також врегульовано питання проведення профілактичних заходів з працівниками органів ДПС, задля попередження протиправної поведінки.
«Результатом дії антикорупційної програми є розвиток та якісне впровадженню нових антикорупційних практик, форм і методів роботи, які допомагають протидіяти корупційним явищам», - пояснює Тарас Цибулін, завідувач сектору з питань запобігання та виявлення корупції Західного міжрегіонального управління по роботі з ВПП.
