Податкове законодавство України ґрунтується на принципах, визначених Податковим кодексом України, які забезпечують справедливість, стабільність та прозорість системи оподаткування.

Загальність оподаткування - кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені законодавством податки та збори, платником яких вона є.

Рівність усіх платників перед законом - недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації незалежно від форми власності, громадянства, національності чи інших ознак.

Невідворотність відповідальності - у разі порушення податкового законодавства настає визначена законом відповідальність.

Презумпція правомірності рішень платника податку - у разі неоднозначного трактування норм рішення приймається на користь платника податків або контролюючого органу залежно від можливості такого трактування.

Фіскальна достатність - податки та збори встановлюються з урахуванням необхідності збалансованості бюджетних витрат і надходжень.

Соціальна справедливість - оподаткування встановлюється відповідно до платоспроможності платників податків.

Економічність оподаткування - надходження від сплати податків і зборів повинні значно перевищувати витрати на їх адміністрування.

Нейтральність оподаткування - податки та збори встановлюються у спосіб, який не впливає на конкурентоздатність платників податків.

Стабільність - зміни до елементів податків і зборів не можуть вноситися пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

Рівномірність та зручність сплати - строки сплати податків і зборів визначаються з урахуванням своєчасного надходження коштів до бюджету та зручності для платників. 

Єдиний підхід до встановлення податків та зборів - усі обов’язкові елементи податку визначаються виключно на законодавчому рівні.

Дотримання цих принципів є основою ефективного функціонування податкової системи України.