Що таке безбар’єрність і чому вона важлива ?

Ініціатива спрямована на формування інклюзивного суспільства, де кожен має рівні права та можливості.

Мета Тижня безбар’єрності — сприяти формуванню в суспільстві культури безбар’єрності: через підвищення обізнаності, мотивацію до змін і популяризацію позитивних прикладів рівності можливостей для всіх.

Безбар’єрність — це принцип організації суспільного простору та взаємодії, за якого кожна людина має рівний доступ до всіх можливостей: освіти, працевлаштування, пересування, участі в громадському житті.

Це коли кожна людина, незалежно від віку, інвалідності, статі чи інших особливостей, може:

• вільно пересуватись;
• навчатися;
• працювати;
• подорожувати;
• користуватись онлайн-послугами;
• впливати на життя громади та країни.

Йдеться також про зручність, повагу та врахування потреб кожного і кожної, зокрема маломобільних груп населення. Це особи, які відчувають труднощі при самостійному пересуванні, одержанні послуги, необхідної інформації або при орієнтуванні у просторі. 

До маломобільних груп населення входять:

• вагітні жінки;
• діти до 7 років;
• особи, що супроводжують малолітніх дітей;
• люди літнього віку;
• люди з постійними та/або тимчасовими функціональними порушеннями;
• люди з інвалідністю;
• люди, які отримали тимчасову травму, або хворіють;
• люди з нестандартними розмірами тіла: значно більшою або меншою за середню масою тіла, низьким чи високим зростом порівняно з середнім;
• люди, які протягом певного часу можуть бути неуважними.

Що таке інклюзивність

Інклюзивність — це процес залучення всіх членів суспільства до активної участі в його житті. Йдеться насамперед про ті групи людей, які раніше з різних причин опинялися «на узбіччі» суспільних процесів — не з власної волі, а через недосконалість системи, яка не враховувала їхніх потреб і особливостей.

Це стосується людей з інвалідністю, представників різних національностей, релігій, гендерних і сексуальних ідентичностей (гетеро-, гомо- чи бісексуальних осіб), людей з різним кольором шкіри чи розрізом очей. Вони нерідко стикаються з дискримінацією, нерівним ставленням та обмеженим доступом до базових прав і послуг.

Основний принцип інклюзії — рівні можливості для кожного і кожної, а також спільна відповідальність за створення таких умов. Це не про спеціальні «пільги» чи привілеї — це про норму, коли всі мають однаковий доступ до освіти, праці, участі у виборах, розвитку талантів, культурного й громадського життя, отримання та надання послуг, участі в економічному розвитку країни.

Як правильно говорити про людей з інвалідністю

Коректними і сучасними є такі формулювання:

• людина з інвалідністю;
• людина, яка користується візком;
• людина з порушенням зору/слуху;
• людина з особливими освітніми потребами.

Кожна людина має право на безбар'єрний доступ до всіх об'єктів соціальної інфраструктури

Серед прикладів безбар’єрних рішень:

• пониження бордюрів і облаштування пандусів;
• тактильні плитки та дублювання інформації шрифтом Брайля;
• доступні сайти, які можна використовувати без мишки;
• туалети, адаптовані для людей на кріслах колісних;
• розміщення важливої інформації на зручній висоті — з урахуванням дітей та людей невисокого зросту.

Адже безбар’єрність — це принцип організації суспільного простору та взаємодії, за якого кожна людина має рівний доступ до всіх можливостей: освіти, працевлаштування, пересування, участі в громадському житті.