Трудовий договір з нефіксованим робочим часом: основні положення

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом передбачає, що конкретний час виконання роботи працівником не встановлюється. Працівник виконує роботу виключно у разі її надання роботодавцем, без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно.

Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи. При цьому сторони повинні дотримуватися вимог законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.

Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів.

Заробітна плата виплачується працівникові за фактично виконану роботу (відпрацьований час). Мінімальна тривалість робочого часу працівника становить 32 години на місяць.

Якщо працівник протягом місяця не працював або виконував роботу менше ніж 32 години, йому виплачується заробітна плата за 32 години робочого часу.

Правове регулювання:
Положення щодо трудового договору з нефіксованим робочим часом визначені статтею 21¹ Кодексу законів про працю України.

Джерело: Державна служба України з питань праці